Минулого року G7 одноголосно проголосувала за введення верхньої межі цін на експортну російську сиру нафту в спробі зменшити прибутки Москви. Цінова межа була встановлена на рівні 60 доларів. І дотримання було відносно легким, оскільки більша частина російської нафти продавалася за цінами, нижчими за цей ліміт. Проте частина нафти все-таки була продана за ціною вище 60 доларів за барель.
G7 назвала обмеження цін успішним, оскільки з моменту введення обмежень прибутки Росії від нафти стрімко впали, але це мало вплинуло на геополітичну напруженість.
"Велика сімка" мало що може зробити на додаток до того, що вона вже робить, а саме до загрози санкцій щодо західних вантажовідправників, які перевозять російську нафту, куплену за ціною вище 60 доларів за барель.
Раніше цього року, коли ціни на нафту знову почали зростати, страховики забили на сполох з приводу цінової стелі. Пояснивши, що у них немає можливості відстежувати вартість кожного вантажу з порту відправлення в порт прибуття. І якщо Росія хоче експортувати свою нафту та продавати її вище граничної ціни, то в інтересах як російського експортера, так і одержувача не розголошувати інформацію про те, якою була справжня ціна вантажу.
