Останнім часом, здається, китайський юань вирішив вирушити в подорож донизу схилом валютної гірки та, на жах, досяг свого мінімального піку захоплення американським доларом з листопада минулого року. Що до цього? Скотився він, піддавшись гравітації на 0,6 відсотка, до позначки в 7,26 за долар. "Коммерсантъ", спостерігаючи за цим спектаклем з економічної ложі, натякає, що юань вочевидь не у формі.
У відповідь на всю цю драму Народний банк Китаю змахнув чарівною паличкою, запропонувавши пом'якшити грошово-кредитну політику та знизити норму резервування для банків. Мета? Дати економіці та споживанню пару крил для зльоту. Але от лихо, в Пекіні раз у раз заглядаються на побоювання з приводу капітального відтоку, немов це болючий зуб, який треба лікувати, але якось не хочеться.
До того ж якщо у США вирішать знизити відсоткові ставки (а Джером Пауелл з Федеральної резервної системи побіжно про це згадав), то китайським капіталам буде де розгулятися, і вони можуть не захотіти залишати рідні пенати.
Але ж юань уже грав у цю гру "хто нижче" з доларом торік, коли всі раптово стали заощаджувати на імпорті та експорті, а споживчі витрати пішли у вільне падіння. Державні банки та компанії тоді вдавалися до інтервенцій, немов герої, які намагаються утримати національну валюту від капітуляції.
І, як не дивно, в цей час прибутковість держоблігацій Китаю вирішила також перевірити, як це – бути на дні. Банки, стоячи перед вибором, куди вкласти кошти, дивляться на держоблігації як на останній шматочок пирога, а роздрібні інвестори вже вишикувалися в чергу за ним, як за квитками на концерт улюбленої групи.
