Біткоїн поступово переходить із категорії спекулятивного активу у статус довгострокового інструменту збереження вартості. На думку Самсона Моу, поточна роль першої криптовалюти у глобальній фінансовій системі все більше нагадує шлях золота, яке століттями формувалося як стратегічний актив не рішенням урядів, а визнанням суспільства та ринків.
Моу стверджує, що саме ринкове визнання зробило золото цінним, а потім уже до нього стали виявляти інтерес держави. Біткоїн повторює ту саму траєкторію, спочатку стаючи частиною корпоративних резервів, а в перспективі частиною державних балансів. Пряме порівняння із золотом підкріплюється фундаментальними характеристиками біткоїна: обмежена емісія, глобальний доступ, незалежність від емітентів та стійкість до інфляційних ризиків.
У міру втрати привабливості традиційних державних облігацій, зокрема скарбничих паперів США, інтерес до децентралізованих активів посилюється. Національний борг США перевищив $38 трлн, при цьому прибутковість облігацій коливається на тлі політичних та інфляційних ризиків, що підштовхує інвесторів до альтернативних активів.
Моу вважає, що біткоїн здатний зіграти роль стратегічного активу XXI століття, знижуючи залежність від боргових інструментів та зміцнюючи фінансову стійкість. Крім того, зростання ліквідності крипторинка та зростальне визнання серед інституційних інвесторів відкривають шлях до формування нового класу резервів, незалежного від рішень центральних банків та фіскальних органів.
При цьому Моу підкреслює закономірність інтересу держав до будь-якого активу, що має реальну цінність. Якщо біткоїн буде визнано засобом заощадження, уряди почнуть вибудовувати політику щодо нього — від регулювання до накопичення. Поки що цей процес перебуває на початковій стадії, але ознаки структурного зсуву очевидні.
Таким чином, біткоїн продовжує розвиватися як цифровий еквівалент золота – з аналогічною логікою сприйняття, але з новими технологічними можливостями. Для низки країн, які зазнають тиску боргу та інфляції, криптовалюта може стати не загрозою, а інструментом довгострокової фінансової стабільності.
