У липні імпорт саудівської нафти до США впав до нульової позначки. Вашингтон не зафіксував жодного постачання з королівства за повний місяць уперше з 1985 року.
Історичне обнулення стало прямим наслідком американо-іранського конфлікту, який фактично паралізував відвантаження із Перської затоки. Ще на початку року американські нафтопереробні заводи (НПЗ) стабільно закуповували у Ер-Ріяда понад 800 000 барелів на добу. Тепер через закриття Ормузької протоки ціни на близькосхідну сировину злетіли, змусивши переробників екстрено перекроювати логістику.
Американські компанії швидко відмовляються від токсичного маршруту. Глава Phillips 66 Марк Лаш'є заявив, що корпорація урізала частку близькосхідної нафти у своїй переробці до символічного 1%, замінивши її легкою сировиною із внутрішніх родовищ. В аналогічній ситуації опинилися інші традиційні покупці арабських барелів — Chevron і PBF Energy. Іронія ринку вдарила навіть по найбільшому в США заводу Motiva Enterprises у Техасі: підприємство повністю належить саудівській держкомпанії, але в поточних реаліях відрізано від постачання материнської структури.
Головним вигодонабувачем близькосхідної кризи несподівано виявилася Венесуела. Користуючись вакуумом пропозиції, Каракас збільшив постачання на американські НПЗ до 600 000 барелів на добу за підсумками липня, хоча ще на початку поточного року цей показник ледве дотягував до 100 000 барелів.
