FX.co ★ Топ-8 центробанків, які визначають глобальну монетарну політику

Федеральна резервна система США (ФРС)

Лідером серед центробанків експерти вважають ФРС – Центральний банк Сполучених Штатів. Основою беззастережного впливу Федрезерву є американська валюта, яка використовується в 90% всіх глобальних валютних операцій. Американський центробанк ефективно регулює національну економіку завдяки виваженій монетарній політиці, підтримці фінансової стабільності, безпеки платіжних систем і правового захисту. У структуру ФРС входять Рада керуючих (ця група приймає рішення незалежно від уряду США, але підпорядковується Конгресу) і федеральні резервні банки (12 відомств). Члени ради призначаються главою держави та затверджуються Сенатом США. При цьому кожен представник ради входить до Федерального комітету з відкритих ринків (FOMC). Така група збирається 8 разів на рік, щоб обговорити економічні умови та стан фінансової системи.

Європейський Центральний банк (ЄЦБ)

Ця організація з'явилася у 1999 році. В обов'язки Ради керуючих ЄЦБ входить регулювання грошово-кредитної політики євроблоку. Структура відомства передбачає наявність шести членів виконавчої ради та керуючих центральних банків 19 країн єврозони. Експерти вважають дії ЄЦБ більш консервативними в питаннях підвищення відсоткових ставок в порівнянні з ФРС. Завдання Центробанку – зберігати стабільні ціни та забезпечувати стійке зростання економіки. При цьому європейський регулятор прагне підтримувати зростання споживчих цін близько цільових 2%. Нагадаємо, що європейська економіка залежить від експорту, тому ЄЦБ не потрібно надмірного зміцнення своєї валюти. Зайве посилення євро створює ризики для експорту, проте зараз нацвалюта серйозно просіла, погрожуючи надовго залишитися неконкурентоспроможною. Важливі засідання ЄЦБ, пов'язані з ГКП, проходять 11 разів на рік.

Банк Англії (BoE)

Ця фінустанова, яка вважається одним з найефективніших центральних банків, з'явилася у 1964 році. Головні завдання Банку Англії – підтримувати стабільність грошово-кредитної та фінансової систем. Наразі центральний банк прагне до цільових 2% щодо інфляції, проте зараз цей показник недосяжний. Серед інших завдань регулятора – забезпечення стійкості фінансових інститутів країни та надійності національної валюти (GBP). До Комітету з грошово-кредитної політики банку входять 9 представників: керуючий, 3 його заступники, головний економіст і 4 незалежних експерти. Ключові засідання відомства, пов'язані з грошово-кредитною політикою, проходять 8 разів на рік.

Банк Японії (BOJ)

Цей азійський банк має багату історію, яка почалася у 1882 році. Важливим завданням регулятора з моменту його створення є підтримка цінової стабільності в країні та ефективного функціонування фінансової системи. Зараз у фокусі уваги Банку Японії, як і більшості інших фінустанов, – високий рівень інфляції. Відзначимо, що японська економіка сильно залежить від експорту, тому регулятор не зацікавлений в зайвому посиленні національної валюти (єни). До Комітету з грошово-кредитної політики банку входять керуючий, два його заступники та 6 представників відомства. Засідання регулятора проводяться 8 разів на рік. Час від часу Центральний банк Японії штучно послаблює нацвалюту, продаючи її за долари та євро. Раніше представники відомства заявляли, що стурбовані надмірною волатильністю єни.

Швейцарський Національний банк (SNB)

Ця фінустанова діє незалежно від уряду країни, регулюючи поточну грошово-кредитну політику. Завдання Швейцарського національного банку (ШНБ) ‒ підтримка цінової стабільності та контроль за економічними умовами в країні. Наразі економіка Швейцарії сильно залежить від експорту. На цьому тлі керівництво ШНБ зацікавлене в помірному ослабленні національної валюти (швейцарського франка). У ситуації, що склалася, регулятор дотримується консервативної позиції щодо підняття ставок. Керівництво банку представлено комітетом з трьох осіб, які відповідають за поточну монетарну політику. На відміну від інших центральних банків, ШНБ визначає діапазон відсоткових ставок, а не її цільовий рівень. Комітет банку збирається щоквартально, щоб проконтролювати поточну фінансову ситуацію в країні.

Банк Канади (BOC)

Завданням Банку Канади є забезпечення економічної стабільності та фінансової системи країни. Ці заходи можливі завдяки зваженій грошово-кредитній політиці, контролю за фінансовою системою і грамотному управлінню держборгом. Центральний банк прагне до цільового рівня інфляції в діапазоні від 1% до 3%. Починаючи з 1998 року, регулятор прагне утримати її близько 2%. Однак зростання інфляціії викликає побоювання керівництва Центробанку. Рішення з приводу грошово-кредитної політики приймаються консенсусним голосуванням ради керуючих, в який входять керуючий банком, старший заступник і 4 заступника керуючого. В організації також є Виконавча рада, очолювана директором, в якій присутні члени керуючої ради. Керівник відомства займається розробкою стратегії Банку Канади, засідання якого проходять 8 разів на рік.

Резервний банк Австралії (РБА)

Історія Резервного банку Австралії починається з 1959 року. У цей час регулятор визначився з основними завданнями, які представлені в Законі країни про РБА. Завдання банку – забезпечення стабільності національної валюти, контроль за ринком праці, а також моніторинг економічного стану в Австралії. У Комітет з грошово-кредитної політики РБА входять керуючий центрального банку, його заступник, секретар скарбника і 6 незалежних експертів, які призначаються федеральним урядом. Центральний банк прагне до цільового рівня інфляції від 2% до 3%, проте зростання інфляції вносить свої корективи. Наразі регулятор прагне досягнення цільового показника. Члени Комітету збираються 11 разів на рік, щоб обговорити поточну фінансову ситуацію.

Резервний банк Нової Зеландії (РБНЗ)

Завданнями Резервного банку Нової Зеландії (РБНЗ) є моніторинг за економічною ситуацією в країні та грошово-кредитною політикою. Регулятор також відповідає за стійкий рівень зайнятості населення і стабільність фінансової системи. Керівництво РБНЗ орієнтується на цільовий діапазон інфляції (від 1% до 3%), який був заявлений з 2000 року. В цей момент центробанк, як і більшість регуляторів, бореться з галопуючою інфляцією. У середньостроковій та довгостроковій перспективах РБНЗ розраховує досягти цільового рівня. На відміну від інших центральних банків, право прийняття рішень по грошово-кредитній політиці залишається за керуючим. Ключові засідання новозеландського банку проводяться 8 разів на рік.