FX.co ★ "Монетарні хранителі": чотири найбільші світові регулятори

Федеральна резервна система США (ФРС)

Безумовним лідером цього рейтингу є американський Федрезерв (Federal Reserve System, ФРС). Це відомство було створено 23 грудня 1913 року. Поточний статус ФРС ─ незалежна федеральна агенція, що виконує функції центрального банку і здійснює централізований контроль над фінансовою системою Сполучених Штатів. В організацію входять 12 федеральних резервних банків, розташованих у найбільших містах, а також 3 тис. комерційних кредитних установ. У Федрезерві є Рада керівників, яку призначає голова регулятора, а також Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку (FOMC) та консультаційні ради. Крім контролю над монетарною системою США, відомство регулює відсоткову ставку. З цього питання протягом року проводиться 8 планових засідань комітету. У деяких випадках проводяться додаткові засідання, на яких розв'язують питання про зміну відсоткової ставки. Зміна цього показника дуже важлива, оскільки безпосередньо впливає на дії великих інвесторів та бізнесменів по всьому світу. Нині Федеральна резервна система США безпосередньо впливає на глобальну економіку. Вона є першою скрипкою у світі фінансів. ФРС безпосередньо впливає на глобальний біржовий ринок і світову фінансову систему.

Європейський центральний банк (ЄЦБ)

Іншим найважливішим світовим регулятором експерти вважають ЄЦБ (Центральний банк єврозони). Він був створений 1 червня 1998 року. Штаб-квартира відомства розташована у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Серед керівників ЄЦБ ─ багато представників держав-членів ЄС. Ця потужна фінансова структура має юридичну форму акціонерного товариства (АТ). Основні акціонери ─ це Центральні банки провідних європейських держав. Найбільший пакет акцій належить Німеччині, потім ─ Франції, Італії, Іспанії тощо. Ключовими функціями регулятора є вироблення і здійснення грошово-кредитної політики єврозони, управління золотовалютними резервами ЄС, випуск європейської валюти та контроль за відсотковими ставками. Крім того, ЄЦБ вирішує всі питання, пов'язані з емісією грошових коштів, а також проводить кредитну політику в країнах євроблоку. Європейський регулятор має повний набір інструментів для контролю за фінансовим ринком. Він може змінювати облікову ставку за кредитами, проводити операції з цінними паперами, визначати норми резервування та контролювати золотовалютні резерви ЄС. Головною метою ЄЦБ є підтримання цінової стабільності в єврозоні.

Банк Англії

Третім у цьому списку слідує Банк Англії. Це публічно-правовий інститут Сполученого Королівства, що виконує функції центрального банку. Це відомство було засновано у 1694 році та діяло як приватний акціонерний банк. У 1697 році його капітал істотно збільшився. Крім цього, банк отримав монопольне право на обробку платежів на користь уряду Великобританії. Пізніше, з 1751 року, регулятор почав управляти державним боргом країни. У 1844 році йому було надано статус Центрального банку Англії. У 1997 році відомство отримало статус незалежної публічної організації, що має повноваження в проведенні грошово-кредитної політики. Головне завдання Банку Англії ─ забезпечення стабільності фінансової системи країни. Він регулює грошовий обіг, встановлює відсоткові ставки та здійснює монетарну політику. Крім того, Банк Англії надає кредити для уряду та управляє державними фінансами. Монетарна політика Банку Англії відіграє ключову роль у стабілізації економіки Великої Британії. Вона допомагає контролювати інфляцію та сприяє економічному зростанню. Банк Англії аналізує економічні дані та ухвалює рішення про зміну монетарної політики, а також відіграє важливу роль у міжнародних фінансових відносинах. Він є членом Міжнародного валютного фонду (МВФ) і бере участь у координації глобальної фінансової системи.

Банк Японії

Замикає топ-4 провідних світових регуляторів Банк Японії. Його історія включає кілька великих етапів. Перший банк у Країні висхідного сонця було засновано 1872 року. Пізніше, 1882 року, з'явився Центральний банк Японії, який став відповідальним за емісію грошей та контроль над фінансовими потоками. Протягом XX століття банківська система країни продовжувала розвиватися. З 1945-го до 1997 року відбувалося кредитування підприємств, а також відбулися ліберальні реформи, завдяки яким національна банківська система інтегрувалася у світову. У 1948 році було ухвалено нову законодавчу базу, яка регулювала діяльність банків у Країні висхідного сонця. Нині банківська система Японії ─ одна з найбільших у світі. Вона охоплює різні типи банків, такі як комерційні, кооперативні та спеціалізовані. Центральний банк Японії (Bank of Japan, BOJ) відіграє ключову роль у регулюванні банківської системи країни та в управлінні грошово-кредитною політикою. Центральний банк Японії відповідає за реалізацію монетарної політики, встановлює відсоткові ставки та здійснює операції на відкритому ринку. Він відповідає за випуск і управління готівкою в країні, а також контролює комерційні банки та інші фінансові установи. Банк Японії відіграє провідну роль у міжнародних фінансових відносинах. Він співпрацює з іншими регуляторами та підтримує стабільність світової фінансової системи.