Пара eur/usd другий день поспіль демонструє корекційне зростання, попри сприятливе для грінбека фундаментальне тло, що зберігається. Макроекономічна картина, що склалася зі Сполучених Штатів, дозволяє Федрезерву не лише тримати ставку на поточному рівні, а й розмірковувати про її підвищення у другій половині цього року. Водночас, голова Європейського Центробанку озвучує досить м'яку риторику, на тлі слабких індексів PMI за червень. Тому північний відкат eur/usd виглядає непереконливо – будь-яких об'єктивних підстав для довгострокового висхідного тренду на сьогодні немає. Отже, до поточного зростання ціни слід ставитися, як то кажуть, із відомою часткою скептицизму, оскільки він має скоріше технічний характер: пара коригується після затяжного 300-пунктного спаду.
Головний козир долара – це інфляція. Причому йдеться не лише про наслідки близькосхідного конфлікту. Навіть якщо напруженість остаточно зійде нанівець, розраховувати на швидке послаблення інфляційного тиску вже не доводиться: ціновий імпульс встиг поширитися далеко за межі енергетичного сектора і почав відбиватися у широкому колі товарів та послуг. І саме ця обставина є для Федрезерву найбільшою проблемою.
Візьмемо, наприклад, останні звіти щодо зростання CPI у США. Загальний індекс очікувано прискорився за зростанням цін на бензин. Але набагато важливіше інше – базовий CPI перестав демонструвати дезінфляційну динаміку. Це означає, що ціни зростають у категоріях, не пов'язаних безпосередньо з нафтою (послуги, медичне обслуговування, страхування, освіта, різні види сервісів тощо). Причому саме ці категорії ФРС вважає найбільш стійкими та найнебезпечнішими з погляду довгострокової інфляції. Іншими словами, якщо нафта завтра подешевшає умовно на 10-15 доларів за барель, вартість медичних послуг, оренди, страхування чи ремонт авто «автоматично» не знизиться.
У цьому виробнича інфляція також залишається високою. І тут також є свої «тривожні нюанси». Якщо розглядати структуру травневого звіту PPI, то ми побачимо, що зростання цін спостерігається не тільки за сировинними товарами, а й за кінцевими товарами та послугами виробників. Це говорить про те, що компанії продовжують перекладати зростальні витрати на кінцевого споживача. При цьому відомо, що PPI, як правило, виступає випереджальним індикатором для CPI - отже, виробнича інфляція поки що не сигналізує про швидке повернення стрижневої інфляції до цільового рівня.
Ще один найважливіший фактор – це ринок праці. Зарплатний тиск залишається стійко високим, що також заважає поверненню інфляції в цільовий діапазон. Травневі Нонфарми підтвердили збереження високих темпів зростання середньої погодинної заробітної плати. Це важливий момент, оскільки саме зарплати підживлюють інфляцію у секторі послуг. Компанії, зіштовхуючись зі збільшенням фонду оплати праці, компенсують зростання витрат через підвищення цін, унаслідок чого інфляція стає стійкішою і визначається виключно динамікою ціни енергоносії.
Ну, і, нарешті, не можна не сказати про динаміку базового індексу PCE. Як відомо, саме цей показник Федрезерв використовує як основний інфляційний орієнтир. Згідно з опублікованими вчора даними, місячний приріст Core PCE становив 0,3%, тоді як річний показник прискорився до 3,4%, що стало максимальним значенням з кінця 2023 року. Висхідна динаміка тут фіксується третій місяць поспіль. Тобто це ще одне підтвердження того, що базова інфляція почала набирати обертів.
Все це говорить про те, що зниження цін на «чорне золото» не розв'яже проблему високої інфляції. Якщо угода між США та Іраном виявиться стійкою, а судноплавство через Ормузьку протоку повністю відновиться, ціни на нафту можуть продовжити зниження, що напевно призведе до уповільнення загального CPI, зниження вартості бензину та зменшення інфляції щодо енергоносіїв. Однак Федрезерв ухвалює рішення не щодо загальної інфляції – його набагато більше цікавить саме стійкий базовий ціновий тиск. Тоді як останні звіти свідчать, що інфляція дедалі більше концентрується саме у тих компонентах, які практично не залежать від вартості «чорного золота».
Якщо поточна динаміка збережеться, тобто якщо стрижневі показники інфляції продовжать демонструвати стійке зростання, регулятор може дійти висновку про те, що інфляційний тиск вже вкоренився в секторі послуг і в динаміці заробітних плат, і, отже, необхідно тримати ставку на поточному рівні довше (як мінімум до кінця). Крім того, такий сценарій актуалізує питання посилення ДКП восени чи взимку. Згідно з даними інструменту CME FedWatch, ймовірність 25-пунктного підвищення процентної ставки на вересневому засіданні становить 62%, на грудневому засіданні (за умови збереження статус-кво восени) – понад 80%.
«Яструбовий» настрій ринку, який підживлюють сильні інфляційні звіти, продовжує надавати підтримку американській валюті. Тим часом, голова ЄЦБ Крістін Лагард цього тижня пом'якшила свою риторику, заявивши про відсутність ознак вторинних інфляційних ефектів. Ринок інтерпретував її слова як сигнал зниження ймовірності додаткового підвищення відсоткових ставок у найближчому майбутньому.
Таким чином, на мій погляд, по парі eur/usd зараз доцільно зайняти позицію очікування. Поточне зростання ціни виглядає швидше технічною корекцією всередині низхідного тренду, що зберігається, ніж початком стійкого розвороту. Фундаментальна розбіжність між більш стійкою інфляційною динамікою у США та пом'якшенням риторики ЄЦБ, як і раніше, грає на користь долара. Тому будь-які спроби відновлення євро можуть мати обмежений характер. П'ятничний фактор і невизначеність геополітичної повістки, що зберігається, додатково посилюють ринкові ризики, роблячи будь-які торгові рішення в обидві сторони потенційно вразливими. У таких умовах доцільно дочекатися ослаблення корекційного поточного північного імпульсу.
