Європейський Союз вирішив: досить залежати від чужих платіжних систем. 19 вересня міністри фінансів країн ЄС погодили подальші кроки зі запуску цифрового євро — електронного гаманця, яким має керувати Європейський центральний банк і який, за задумом, має стати альтернативою таким гігантам, як Visa та Mastercard.
Проєкт цей називають не лише технологічним, а майже символічним: крім оплати кави й покупок в онлайн-магазинах, цифровий євро має стати ще й політичним меседжем. Як висловилася очільниця ЄЦБ Крістін Лагард, це «питання суверенітету». Простими словами, Євросоюз хоче, щоб історія покупок його громадян залишалась у межах регіону, а не зберігалась на серверах у Каліфорнії.
Щоби запустити цифрове євро, потрібно пройти звичну для Європи багатоетапну процедуру погоджень. Законопроєкт з’явився ще у 2023 році, однак наразі його не схвалили ані Європейський парламент, ані Рада ЄС. Прийняти базову нормативну рамку планують до середини 2026 року. А от сама цифрова валюта навряд чи з’явиться раніше 2029-го.
У новому погодженому варіанті проєкту міністри фінансів отримають право голосу з ключових питань — наприклад, щодо запуску валюти та встановлення лімітів на зберігання коштів. І це не лише бюрократична деталь: обмеження потрібні, аби не стимулювати масовий відтік грошей із банківських рахунків у цифрову форму євро.
Інтерес до теми цифрової валюти в Європі значно зріс цього року. І не просто так — ЄС прагне зменшити залежність від зовнішніх гравців у критично важливих сферах: енергетиці, обороні, фінансах. А поки європейці щодня купують хліб, каву чи авіаквитки, їхні платіжні операції зберігаються в базах даних американських платіжних систем і міжнародних фінтех-компаній.
Доларові стейблкоїни також підлили олії у вогонь. ЄЦБ розглядає цифровий євро як своєчасну відповідь на глобальне зміцнення таких активів.
Втім, перед тим як цифровий євро потрапить до електронних гаманців користувачів і стане частиною повсякденних розрахунків, потрібно пройти ще чимало політичних обговорень і погоджень.
Є побоювання як у банків, так і серед парламентарів. Банки остерігаються, що люди почнуть масово переводити гроші з традиційних рахунків у цифровий формат, що може послабити банківську систему. Депутати ж бояться, що новий інструмент виявиться дорогим у впровадженні, втрутиться у фінансову конфіденційність і не здобуде підтримки серед виборців.
Крістін Лагард в інтерв’ю ірландському радіо нагадала: хоча іноземні платіжні платформи й працюють «за європейськими правилами», дані про транзакції передаються за межі ЄС. Саме тому, за її словами, Європі потрібно власне рішення — про всяк випадок, аби не опинитися у залежності від чужої інфраструктури.
